харциз

Значення в інших словниках

1. харциз — харци́з іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. харциз — Розбійник, РОЗБИШАКА, ГРАБІЖНИК; харцизник, харцизяка, харциза. Словник синонімів Караванського
3. харциз — див. бешкетник; жорстокий; задерикуватий; розбійник Словник синонімів Вусика
4. харциз — ХАРЦИ́З, а, ч., розм. Розбійник, грабіжник. – Не звір я – людську кров пролити, І не харциз, людей щоб бити (І. Котляревський); [Віталій:] На попасі, тілько місяць зайшов, потемніло, саме перший сон став налягать, харцизи почали до валки підкрадатись... Словник української мови у 20 томах
5. харциз — -а, ч., розм. Розбійник, грабіжник. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. харциз — РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КА розм., ЗАРІЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́З розм., ХАРЦИ́ЗА розм., ХАРЦИЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́ЗНИК розм., ЗДОБИ́ЧНИК (ДОБИ́ЧНИК) розм., БАШИБУЗУ́К заст., ШИ́БЕНИК заст., ЗБУЙ діал. Словник синонімів української мови
7. харциз — ХАРЦИ́З, а, ч., розм. Розбійник, грабіжник. — Не звір я — людську кров пролити, І не харциз, людей щоб бити (Котл., І, 1952, 185); [Віталій:] На попасі, тілько місяць зайшов, потемніло, саме перший сон став налягать... Словник української мови в 11 томах