харциз
ХАРЦИ́З, а, ч., розм. Розбійник, грабіжник.
— Не звір я — людську кров пролити, І не харциз, людей щоб бити (Котл., І, 1952, 185);
[Віталій:] На попасі, тілько місяць зайшов, потемніло, саме перший сон став налягать, харцизи почали до валки підкрадатись… А ми.. як шарахнули з двадцяти рушниць, так десяток харцизів і покотилось! (К.-Карий, II, 1960, 193);
*У порівн. На сторожі Стояли Евріал і Низ; Хоть молоді були, та гожі І кріпкі, храбрі [хоробрі], як харциз (Котл., І, 1952, 220);
// Уживається як лайливе слово.
Тепер він знає, хто коні бере.. А, злодію, коноводе, харцизе проклятий! Не минеш ти тепер Денисових рук!.. (Гр., II, 1963, 255);
[Бобренчиха:] Ах ти харцизе, розбишако клятий! (Сам., II, 1958, 78).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- харциз — харци́з іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- харциз — Розбійник, РОЗБИШАКА, ГРАБІЖНИК; харцизник, харцизяка, харциза. Словник синонімів Караванського
- харциз — див. бешкетник; жорстокий; задерикуватий; розбійник Словник синонімів Вусика
- харциз — ХАРЦИ́З, а, ч., розм. Розбійник, грабіжник. – Не звір я – людську кров пролити, І не харциз, людей щоб бити (І. Котляревський); [Віталій:] На попасі, тілько місяць зайшов, потемніло, саме перший сон став налягать, харцизи почали до валки підкрадатись... Словник української мови у 20 томах
- харциз — -а, ч., розм. Розбійник, грабіжник. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
- харциз — РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КА розм., ЗАРІЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́З розм., ХАРЦИ́ЗА розм., ХАРЦИЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́ЗНИК розм., ЗДОБИ́ЧНИК (ДОБИ́ЧНИК) розм., БАШИБУЗУ́К заст., ШИ́БЕНИК заст., ЗБУЙ діал. Словник синонімів української мови
- харциз — Харциз, -за м. Разбойникъ, грабитель. Ме звір я — людську кров пролити і не харциз, людей щоб бити. Котл. Ен. IV. 50. Словник української мови Грінченка