1. Словник української мови Грінченка

хваст

Хваст, -ту

м.

1) = хвастун. Семен — хваст такий, що як би хвіст, то б і боки пооббивав. Черк. у.

2) = бур'ян. Вх. Лем. 478. ум. хвастик.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хваст — хваст іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. хваст — див. хвалько Словник синонімів Вусика
  3. хваст — ХВАСТ, а, ч., розм. Те саме, що хвасту́н. Сестри сиділи й тихо насміхалися: – А що? Хвастати? А що? Хвастати?.. Хваст! Хвастик! (Панас Мирний); [Данило:] От уже й видко, що ти хваст! Чого же то так, що як про тебе, то й пісня буде, а про мене ні? (І. Карпенко-Карий). Словник української мови у 20 томах
  4. хваст — Зілля, хмиз Словник застарілих та маловживаних слів
  5. хваст — -а, ч. 1》 род. -а, діал. Те саме, що хвастун. 2》 род. -у, зах. Бур'ян. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хваст — ХВАЛЬКО́ розм. (людина, яка любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь), ХВАСТУ́Н підсил. розм., ХВАСТ підсил. розм., ВИХВАЛЯ́КА підсил. розм.; САМОХВА́Л, САМОХВА́ЛЕЦЬ (той, хто хвалить себе); ФАНФАРО́Н розм. (хвалькуватий базіка). Словник синонімів української мови
  7. хваст — ХВАСТ, а, ч., розм. Те саме, що хвасту́н. Сестри сиділи й тихо насміхалися: — А що? Хвастати? А що? Хвастати?.. Хваст! Хвастик! (Мирний, І, 1954, 152); [Данило:] От уже й видко, що ти хваст! (К.-Карий, II, 1960, 64). Словник української мови в 11 томах