1. Словник української мови Грінченка

хиб

Хиб

меж. отъ глагола хибнути. Підперся рукою та й задрімав, а рука хиб! я й прокинувся. Н. Вол. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хиб — ХИБ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. хи́бити. Підперся рукою та й задрімав, а рука хиб! Я й прокинувся (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах