1. Словник української мови у 20 томах

хиб

ХИБ, виг., розм.

Уживається як присудок за знач. хи́бити.

Підперся рукою та й задрімав, а рука хиб! Я й прокинувся (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хиб — Хиб меж. отъ глагола хибнути. Підперся рукою та й задрімав, а рука хиб! я й прокинувся. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка