хисть
Хисть, -ті
ж. = хист. К. ЧР. 128. Запорозька хисть. К. ЧР. 150. Тьфу на їх хисть, та й годі. Шевч. 295.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хисть — хисть іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- хисть — ХИСТЬ, і, ж., заст. Хист (у 1 знач.). Вони [чоловіки] беруть однією хистю (П. Куліш). Словник української мови у 20 томах
- хисть — -і, ж., заст. Хист (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- хисть — ЗДІ́БНІСТЬ перев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬ розм., КЕБЕ́ТА розм., СПОСІ́БНІСТЬ (СПОСО́БНІСТЬ) розм., КЕ́БА діал., ХИСТЬ діал.; ПОТЕНЦІА́Л книжн., ПОТЕ́НЦІЯ книжн. Словник синонімів української мови
- хисть — ХИСТЬ, і, ж., заст. Хист (у 1 знач.) Вони [чоловіки] беруть однією хистю (П. Куліш, Вибр., 1969, 92). Словник української мови в 11 томах