хисть
ЗДІ́БНІСТЬ перев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬ розм., КЕБЕ́ТА розм., СПОСІ́БНІСТЬ (СПОСО́БНІСТЬ) розм., КЕ́БА діал., ХИСТЬ діал.; ПОТЕНЦІА́Л книжн., ПОТЕ́НЦІЯ книжн. (здібності, що можуть виявитися за певних умов); ДА́НІ мн. (якості, необхідні для чого-небудь). Обдарований незвичайними здібностями, величезною пам'яттю, бистрим і ясним розумом, він із тими вродженими дарами лучив велику пильність і працьовитість (І. Франко); Тепер я сама бачила, що в мене був хист, справжній талант художника (О. Донченко); Я виявив добрі здатності і, скінчивши школу, почав за допомогою вчителя готуватися екстерном за гімназію (О. Слісаренко); Чи так, батьку отамане? Чи правду співаю? Ех, якби то!.. Кебети не маю (Т. Шевченко); Коли батько почав дуже хвалити спосібності свойого сина, хлопець почервонів, як рожа (І. Франко); Нема кеби зробить (Словник Б. Грінченка); Вони (чоловіки) беруть однією хистю (П. Куліш); — Значним є потенціал українських учених (з журналу). — Пор. 1. схи́льність, тала́нт.
Значення в інших словниках
- хисть — хисть іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- хисть — ХИСТЬ, і, ж., заст. Хист (у 1 знач.). Вони [чоловіки] беруть однією хистю (П. Куліш). Словник української мови у 20 томах
- хисть — -і, ж., заст. Хист (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- хисть — ХИСТЬ, і, ж., заст. Хист (у 1 знач.) Вони [чоловіки] беруть однією хистю (П. Куліш, Вибр., 1969, 92). Словник української мови в 11 томах
- хисть — Хисть, -ті ж. = хист. К. ЧР. 128. Запорозька хисть. К. ЧР. 150. Тьфу на їх хисть, та й годі. Шевч. 295. Словник української мови Грінченка