1. Словник української мови Грінченка

хомутець

Хомут, -та

м.

1) = хамут.

2) Связка изъ лозы для скрѣпленія бревенъ въ плоту. Радом. у. ум. хомутець.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хомутець — хомуте́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. хомутець — [хомутец'] -уц':а, ор. -уц:ем, м. (на) -уц':і, р. мн. -уц':іў Орфоепічний словник української мови
  3. хомутець — ХОМУТЕ́ЦЬ, тця́, ч. Зменш.-пестл. до хому́т. Вийшовши з хати, помітив [піп]: під хлівом висить хомут з наритниками – та й каже: – Параско, дай мені цього хомутця (з казки); Низенькі товстоногі коні, запряжені убогим хомутцем, тюпають, брязкають брязкальцями своїми (М. Грушевський). Словник української мови у 20 томах
  4. хомутець — -тця, ч. Зменш.-пестл. до хомут. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хомутець — ХОМУТЕ́ЦЬ, тця́, ч. Зменш.-пестл. до хому́т. Вийшовши з хати, помітив [піп]: під хлівом висить хомут з наритниками — та й каже: — Параско, дай мені цього хомутця (Укр.. казки, 1951, 376). Словник української мови в 11 томах