хомутець
хомуте́ць
-тця, ч.
Зменш.-пестл. до хомут.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хомутець — хомуте́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- хомутець — [хомутец'] -уц':а, ор. -уц:ем, м. (на) -уц':і, р. мн. -уц':іў Орфоепічний словник української мови
- хомутець — ХОМУТЕ́ЦЬ, тця́, ч. Зменш.-пестл. до хому́т. Вийшовши з хати, помітив [піп]: під хлівом висить хомут з наритниками – та й каже: – Параско, дай мені цього хомутця (з казки); Низенькі товстоногі коні, запряжені убогим хомутцем, тюпають, брязкають брязкальцями своїми (М. Грушевський). Словник української мови у 20 томах
- хомутець — ХОМУТЕ́ЦЬ, тця́, ч. Зменш.-пестл. до хому́т. Вийшовши з хати, помітив [піп]: під хлівом висить хомут з наритниками — та й каже: — Параско, дай мені цього хомутця (Укр.. казки, 1951, 376). Словник української мови в 11 томах
- хомутець — Хомут, -та м. 1) = хамут. 2) Связка изъ лозы для скрѣпленія бревенъ въ плоту. Радом. у. ум. хомутець. Словник української мови Грінченка