хортиця
Хортиця, -ці
ж. Борзая сука. Навела хортиця хортенят. Грин. II. 263.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хортиця — хорти́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- хортиця — ХОРТИ́ЦЯ, і, ж. Самка хорта. Дід їхав навзаводи на вороному арабському огеру [огирі], а біля стремена бігла біленька хортиця (О. Стороженко). Словник української мови у 20 томах
- хортиця — -і, ж. Самиця хорта. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Хортиця — Острів на Дніпрі; входить у міську смугу Запоріжжя; довж. 12 км, шир. 2,5 км; загальна площа бл. 2650 га; вперше згадується у праці Костянтина VII Багрянородного Про управління імперією (середина X ст.) під назвою острів св. Універсальний словник-енциклопедія
- Хортиця — Хорти́ця, -ці (острів); хорти́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хортиця — ХОРТИ́ЦЯ, і, ж. Самиця хорта. Дід їхав навзаводи на вороному арабському огеру [огирі], а біля стремена бігла біленька хортиця (Стор., І, 1957, 94). Словник української мови в 11 томах