1. Словник української мови Грінченка

цапар

Цапар, -ра

м. Снарядъ для ношенія сѣна: часть тонкаго ствола смереки съ однимъ кругомъ очищенныхъ сучьевъ на концѣ, которые здѣсь называются кальбуки, стволъ наз. шинар; сѣно накладывается на сучья до верху шинара, на концѣ котораго закрѣпляется палкой — роскіпом. Шух. І. 171.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цапар — ЦАПА́Р, а, ч., діал. Пристрій для перенесення у горах сіна. Цапарем і ключем переносили сіно із важкодоступних і віддалених від хат луків або полонин (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах