цапар
ЦАПА́Р, а, ч., діал.
Пристрій для перенесення у горах сіна.
Цапарем і ключем переносили сіно із важкодоступних і віддалених від хат луків або полонин (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цапар — Цапар, -ра м. Снарядъ для ношенія сѣна: часть тонкаго ствола смереки съ однимъ кругомъ очищенныхъ сучьевъ на концѣ, которые здѣсь называются кальбуки, стволъ наз. шинар; сѣно накладывается на сучья до верху шинара, на концѣ котораго закрѣпляется палкой — роскіпом. Шух. І. 171. Словник української мови Грінченка