цареня
Цареня, -няти
с. Дитя царя. Де царь подівав царенята. Чуб. II. 152.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цареня — цареня́ іменник середнього роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- цареня — див. царевич Словник синонімів Вусика
- цареня — ЦАРЕНЯ́, ня́ти, с., розм. Царське дитя; царевич. Війна ж злочинна скаженіла по волі диких царенят (О. Гаврилюк); – Бити до цурки, – похмуро продовжував Лаврін. – І царя й царенят. Послали народ на погибель, іроди прокляті! (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
- цареня — -яти, с., розм. Царське дитя; царевич. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цареня — Цареня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цареня — ЦАРЕНЯ́, я́ти, с., розм. Царське дитя; царевич. Війна ж злочинна скаженіла по волі диких царенят (Гавр., Вибр., 1949, 48); — Бити до цурки, — похмуро продовжував Лаврін.— І царя й царенят. Послали народ на погибель, іроди прокляті! (Донч., III, 1956, 121). Словник української мови в 11 томах