1. Словник української мови у 20 томах

цареня

ЦАРЕНЯ́, ня́ти, с., розм.

Царське дитя; царевич.

Війна ж злочинна скаженіла по волі диких царенят (О. Гаврилюк);

– Бити до цурки, – похмуро продовжував Лаврін. – І царя й царенят. Послали народ на погибель, іроди прокляті! (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цареня — цареня́ іменник середнього роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. цареня — див. царевич Словник синонімів Вусика
  3. цареня — -яти, с., розм. Царське дитя; царевич. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цареня — Цареня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. цареня — ЦАРЕНЯ́, я́ти, с., розм. Царське дитя; царевич. Війна ж злочинна скаженіла по волі диких царенят (Гавр., Вибр., 1949, 48); — Бити до цурки, — похмуро продовжував Лаврін.— І царя й царенят. Послали народ на погибель, іроди прокляті! (Донч., III, 1956, 121). Словник української мови в 11 томах
  6. цареня — Цареня, -няти с. Дитя царя. Де царь подівав царенята. Чуб. II. 152. Словник української мови Грінченка