цвірінчання
Цвірінчання, -ня
с. = цвірінькання.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цвірінчання — цвірінча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- цвірінчання — [цв'ір'інчан':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- цвірінчання — ЦВІРІНЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. цвірінча́ти і звуки, утворювані цією дією. Там, надворі, сяяло весняне сонце, чути було гомін дітей, цвірінчання горобців у нашому дворі (Л. Смілянський); Батько грає, і Юрі здається, що він пливе по тих звуках .. Словник української мови у 20 томах
- цвірінчання — -я, с. Дія за знач. цвірінчати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цвірінчання — ЦВІРІНЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. цвірінча́ти і звуки, утворювані цією дією. Там, надворі, сяяло весняне сонце, чути було гомін дітей, цвірінчання горобців у нашому дворі (Сміл., Сашко, 1957, 51); Батько грає, і Юрі здається, що він пливе по тих звуках.. Словник української мови в 11 томах