1. Словник української мови в 11 томах

цвірінчання

ЦВІРІНЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. цвірінча́ти і звуки, утворювані цією дією.

Там, надворі, сяяло весняне сонце, чути було гомін дітей, цвірінчання горобців у нашому дворі (Сміл., Сашко, 1957, 51);

Батько грає, і Юрі здається, що він пливе по тих звуках.. Потім звуки враз пурхають, немов зграйка горобців, і з цвірінчанням розсипаються, хто куди (Смолич, II, 1958, 14).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цвірінчання — цвірінча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. цвірінчання — [цв'ір'інчан':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. цвірінчання — ЦВІРІНЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. цвірінча́ти і звуки, утворювані цією дією. Там, надворі, сяяло весняне сонце, чути було гомін дітей, цвірінчання горобців у нашому дворі (Л. Смілянський); Батько грає, і Юрі здається, що він пливе по тих звуках .. Словник української мови у 20 томах
  4. цвірінчання — -я, с. Дія за знач. цвірінчати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. цвірінчання — Цвірінчання, -ня с. = цвірінькання. Словник української мови Грінченка