1. Словник української мови Грінченка

церківця

Церківця, церковця, -ці

ж.

1) ум. отъ церква.

2) мн. церковці. Родъ орнамента въ вышивкѣ. Гол. Од. 73. Colb. I. 49.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. церківця — це́рківця іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. церківця — ЦЕ́РКІВЦЯ, і, ж., розм. Церковця. На горбочку притулилась убогенька церківця (Ганна Барвінок). Словник української мови у 20 томах
  3. церківця — церковця, -і, ж. Зменш.-пестл. до церква 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. церківця — ЦЕ́РКІВЦЯ, і, ж., заст. Церковця. На горбочку притулилась убогенька церківця (Барв., Опов.., 1902, 136). Словник української мови в 11 томах