1. Словник української мови Грінченка

ціба

Ціба и цібе

меж. Восклицаніе, которымъ отгоняютъ собакъ. Херс. А ціба! окропу на пса! ціба! Вх. Зн. 78. Ач прокляті собаки, як звикли до порога. Цібе! Черномор.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ціба — ЦІБА́, ЦІБЕ́, виг., діал. Звуки, якими відганяють собак. А ціба! Окропу на пса! Ціба! (Сл. Б. Грінченка); Ач прокляті собаки, як звикли до порога. Цібе! (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах