ціба
ЦІБА́, ЦІБЕ́, виг., діал.
Звуки, якими відганяють собак.
А ціба! Окропу на пса! Ціба! (Сл. Б. Грінченка);
Ач прокляті собаки, як звикли до порога. Цібе! (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ціба — Ціба и цібе меж. Восклицаніе, которымъ отгоняютъ собакъ. Херс. А ціба! окропу на пса! ціба! Вх. Зн. 78. Ач прокляті собаки, як звикли до порога. Цібе! Черномор. Словник української мови Грінченка