чар

Чар, -ру

м. Волшебное зелье. Як поїхав козаченько яром, — перелита доріженька чаром. Грин. III. 276. Во мн. ч.: чари — также еще и чары, колдовство, волшебство. Чуб. І. 94. Ми його (капшучок) кочергою вигорнули із комори, думаючи, що то які чари. Рудч. Ск. II. 144. Дала вона якесь дання йому, якісь чари чарувала. МВ. ГІ. 142. А в мене чари, чари готові: білеє личенько і чорні брови. Мет. 6. ум. чароньки. Мабуть я у тебе чароньків наївся. Рудч. Чп. 181. Що в мене чароньки — чорнії брівоньки. Чуб. V. 221.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

чар — Чаклування, чарування, чарівництво, чародійництво, відьомство, чорнокнижництво, характерство, знахурство, чудодійство, шаманство, з. химорода, (кохання) магічна сила, (слова) чарівність, чарівливість, краса, (краси) принади, поваби, тлк. ЧАР, (чий) а. шарм Словник синонімів Караванського
чар — ЧАР, у, ч. 1. заст. Чари (у 1 знач.). Як поїхав козаченько яром, – перелита доріженька чаром (Сл. Б. Грінченка); – Суміш вона приготує і зілля підсипле в неї. Словник української мови у 20 томах
чар — чар іменник чоловічого роду чарівне зілля; чарівність Орфографічний словник української мови
чар — чар чари ◊ чар пуска́ти → чарувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
чар — -у, ч. 1》 заст. Чари (у 1 знач.). 2》 перен. Те саме, що чари 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
чар — ЧА́РИ (магічні засоби, за допомогою яких нібито можна вплинути на людину й природу), ЧАР, ПРИВОРО́Т, ЧАР-ЗІ́ЛЛЯ, ЗІ́ЛЛЯ (чарівна рослина); ДАННЯ́ заст. (знахарський напій). Словник синонімів української мови
чар — Чар, ча́ру, -рові, в чару́; ча́ри, ча́рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
чар — ЧАР, у, ч. 1. заст. Чари (у 1 знач.). Як поїхав козаченько яром,— перелита доріженька чаром (Сл. Гр.); — Суміш вона приготує і зілля підсипле в неї. Тільки тебе не здолає той чар,— того не допустить Зілля, що дам я тобі, чарівне (Гомер, Одіссея, перекл. Словник української мови в 11 томах