часничок
Часник, -ку
м.
1) Чеснокъ, Allium sativum L. Чуб. І. 110. ЗЮЗО. І. 111. Не їла душа часнику, то не буде й смердіти. Ном.
2) — гадячий. раст. Sedum acre. Шух. І. 22. ум. часничо́к.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- часничок — ЧАСНИЧО́К, чку́, ч. Зменш.-пестл. до часни́к. Запах ковбаси з часничком приємно лоскотав ніздрі зголоднілого мандрівника (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
- часничок — часничо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- часничок — -чку, ч. Зменш.-пестл. до часник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- часничок — ЧАСНИЧО́К, чку́, ч. Зменш.-пестл. до часни́к. Запах ковбаси з часничком приємно лоскотав ніздрі зголоднілого мандрівника (Тулуб, В степу.., 1964, 89). Словник української мови в 11 томах