1. Словник української мови Грінченка

чвара

Чвара, -ри

ж.

1) Гроза, буря. Козак не боїться ні хмари, ні чвари. Ном. № 763. Серед літечка зашумить-загуде не дай світа, чвара. Макс. (1849). 61.

2) Смута, ссора, драка, война. Бували й мори, й військові чвари. Макс. (1849), 53. Росказали кобзарі нам про войни і чвари. Шевч. 365.

3) Чвара, об. Надоѣдливый человѣкъ. Мнж. 194.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чвара — Звада, розбрат, свара, с. ворожнеча, З. гроза, буря, мн. ЧВАРИ, (сімейні) сварки, колотнеча, розлад, (дрібні) суперечки, незгоди, (князів) |між|усобиці Словник синонімів Караванського
  2. чвара — див. вітер; гроза; нав'язливий; сварка Словник синонімів Вусика
  3. чвара — [чвара] -рие, д. і м. -р'і, мн. чварие, чвар Орфоепічний словник української мови
  4. чвара — ЧВА́РА¹ див. чва́ри. ЧВА́РА², и, ж. і ч., діал. Набридлива людина. Словник української мови у 20 томах
  5. чвара — чва́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. чвара — див. чвари. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. чвара — я́блуко ро́збрату (чвар), книжн. Причина ворожнечі, суперечок, незгод між ким-небудь. — Який же ви талісман на щастя, Марто? — посміхнувся Коваль, кинувши в бік обох Комаренків: — Ви справжнє яблуко розбрату, не встигли прийти... Фразеологічний словник української мови
  8. чвара — БУ́РЯ (негода, що супроводжується сильним, навальним вітром, звичайно з дощем, грозою, а взимку — зі снігом), БОРВІ́Й поет., ХУРТОВИ́НА розм., ВІТРЯНИ́ЦЯ діал., ЧВА́РА діал. Словник синонімів української мови
  9. чвара — Чва́ра, -ра; чва́ри, чвар Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. чвара — ЧВА́РА див. чва́ри. Словник української мови в 11 томах