червиця
Червиця, -ці
ж. насѣк. Coccus ligniperda. Вх. Пч. І. 5.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- червиця — ЧЕРВИ́ЦЯ, і, ж. Гусінь шкідливого нічного метелика, яка живе в стовбурах, гілках дерев, а також у коренях і стеблах рослин, живлячись їх соками. Ясен дуже пошкоджується в'їдливою червицею, гусінь якої, просвердлюючи ходи в стовбурі, знесилює дерева і псує цінну деревину (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- червиця — черви́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- червиця — -і, ж. Гусінь шкідливого нічного метелика, яка живе в стовбурах, гілках дерев, а також у коренях і стеблах рослин, живлячись їх соками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- червиця — ЧЕРВИ́ЦЯ, і, ж. Гусінь шкідливого нічного метелика, яка живе в стовбурах, гілках дерев, а також у коренях і стеблах рослин, живлячись їх соками. Ясен дуже пошкоджується в’їдливою червицею, гусінь якої, просвердлюючи ходи в стовбурі, знесилює дерева і псує цінну деревину (Колг. енц., І, 1956, 712). Словник української мови в 11 томах