1. Словник української мови у 20 томах

червиця

ЧЕРВИ́ЦЯ, і, ж.

Гусінь шкідливого нічного метелика, яка живе в стовбурах, гілках дерев, а також у коренях і стеблах рослин, живлячись їх соками.

Ясен дуже пошкоджується в'їдливою червицею, гусінь якої, просвердлюючи ходи в стовбурі, знесилює дерева і псує цінну деревину (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. червиця — черви́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. червиця — -і, ж. Гусінь шкідливого нічного метелика, яка живе в стовбурах, гілках дерев, а також у коренях і стеблах рослин, живлячись їх соками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. червиця — ЧЕРВИ́ЦЯ, і, ж. Гусінь шкідливого нічного метелика, яка живе в стовбурах, гілках дерев, а також у коренях і стеблах рослин, живлячись їх соками. Ясен дуже пошкоджується в’їдливою червицею, гусінь якої, просвердлюючи ходи в стовбурі, знесилює дерева і псує цінну деревину (Колг. енц., І, 1956, 712). Словник української мови в 11 томах
  4. червиця — Червиця, -ці ж. насѣк. Coccus ligniperda. Вх. Пч. І. 5. Словник української мови Грінченка