1. Словник української мови Грінченка

чик

I. Чик, -ка

м. пт. Lanius, сорокопутъ. Вх. Лем. 482.

---------------

II. Чик

меж.

1) Отъ чикати, — выражаетъ рѣзанье. О. 1862. IX. 119.

2) Выражаетъ прыганье (въ загадкѣ). Куций Степанко скрутився, звертівся, та й по хаті скаче — чик, чик! Ном. Заг. № 335.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чик — ЧИК, ЧИК-ЧИК, ЧИКИ-ЧИКИ, виг. 1. Уживається як присудок за знач. чи́кати 1 і чикну́ти на означення швидкої несподіваної або повторюваної дії (різання). Словник української мови у 20 томах
  2. чик — чик вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  3. чик — I -а, ч., орн., зах. Сорокопуд. II виг. Звуконаслідування, що означає різання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чик — ЧИК, виг., розм. Уживається як присудок за знач. чи́кати, чи́кнути. Словник української мови в 11 томах