1. Словник української мови у 20 томах

чик

ЧИК, ЧИК-ЧИК, ЧИКИ-ЧИКИ, виг.

1. Уживається як присудок за знач. чи́кати 1 і чикну́ти на означення швидкої несподіваної або повторюваної дії (різання).

Перед тим він уже розпові хлопцям, як, будучи в місті, заохотки це робив: фінкою лозу при землі чик і вже повисла, як перерізаний кабель телефонний (О. Гончар);

Чики-чики личаки на дубові лапті (Сл. Б. Грінченка);

Він мене зсадить з гетьманства і з великого князівства, але не діжде він цього. Треба йому чики-чики – сказав гетьман і показав на горло (Леся Українка).

2. рідко. Уживається як присудок за знач. скака́ти на означення швидкої або різноспрямованої дії (у загадці).

Куций Степанко скрутився, завертівся та й по хаті скаче – чик-чик (Номис).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чик — чик вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. чик — I -а, ч., орн., зах. Сорокопуд. II виг. Звуконаслідування, що означає різання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. чик — ЧИК, виг., розм. Уживається як присудок за знач. чи́кати, чи́кнути. Словник української мови в 11 томах
  4. чик — I. Чик, -ка м. пт. Lanius, сорокопутъ. Вх. Лем. 482. --------------- II. Чик меж. 1) Отъ чикати, — выражаетъ рѣзанье. О. 1862. IX. 119. 2) Выражаетъ прыганье (въ загадкѣ). Куций Степанко скрутився, звертівся, та й по хаті скаче — чик, чик! Ном. Заг. № 335. Словник української мови Грінченка