чийсь
ЧИЙСЬ, чия́сь, чиє́сь, займ. неознач.
Невідомо кому належний, невідомо чий; дечий.
У сіни через зачинені двері доходив чийсь голос, товстий, навіть трохи сердитий (І. Нечуй-Левицький);
Горіла хата, підірвана гранатою. Біля хати в розпачі поривалася в огонь чиясь стара мати і плакала гіркими сльозами (О. Довженко);
Тимко та Орися зупинилися в затишку біля чийогось хліва (Григорій Тютюнник);
Весна для багатьох є могутнім стимулятором народження кращих людських почуттів – кохання, розуміння чийогось болю, доброти, коли хочеться зробити щасливими всіх, хто навколо, любити і вірити (з газ.).
(1) Чийсь і́нший – який належить не цій особі.
Коли салашистський диктор на хвилину замовк, з ефіру пролунав чийсь інший грізний голос (О. Гончар).
◇ Переклада́ти / перекла́сти на чужі́ (на чиї́сь) пле́чі (ру́ки) див. переклада́ти.
Значення в інших словниках
- чийсь — Не знати <�невідомо> чий, хтозначий, ЧИЙНЕБУДЬ; ід. ЧИЙСЬ ТО, чийсь таки. Словник синонімів Караванського
- чийсь — див. чий Словник синонімів Вусика
- чийсь — чийсь займенник Орфографічний словник української мови
- чийсь — чиясь, чиєсь, займ. неознач. Невідомо кому належний, невідомо чий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чийсь — переклада́ти / перекла́сти на чужі́ (на чиї́сь) пле́чі (ру́ки). Змушувати іншого виконувати свою роботу, свої обов’язки. (Дремлюга:) Ех, Пилипе, Пилипе… Інколи і мені здається, чи не краще жити, як інші... Фразеологічний словник української мови
- чийсь — Чийсь, чия́сь, чиє́сь; чийо́гось, чиє́їсь, чиї́мсь і чиї́мось; чиї́сь, чиї́хсь і чиї́хось Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чийсь — ЧИЙСЬ, чия́сь, чиє́сь, займ. неознач. Невідомо кому належний, невідомо чий. У сіни через зачинені двері доходив чийсь голос, товстий, навіть трохи сердитий (Н.-Лев., VI, 1966, 327); Горіла хата, підірвана гранатою. Словник української мови в 11 томах