чопик
I. Чіп, чопа
м.
1) Деревянная затычка у бочки. Узялась за чіп, щоб одіткнуть. Рудч. Ск. II. 151. П'яний, як чіп. Ном. № 11740. ходити до чопа. Пьянствовать, ходить въ кабакъ. Ном. № 11701.
2) Стержень, на которомъ что либо ходить, качается или вращается (въ видѣ колышка, винта и пр.) — является частью многихъ машинъ и снарядовъ, напр. винтъ, соединяющій половинки ножницъ. Шух. I. 153. Также часть: верклюга, верстату, курительной трубки (металлическая крышка ходить на немъ), п'їл (см. п'їла). Шух. І. 187, 255, 276, 254.
3) Колышекъ въ сновалкѣ. Шух. І. 150. см. снувавка.
4) Колышекъ, зубъ (желѣзный) въ боронѣ. Шух. I. 166.
5) Шипъ въ столбѣ для связи съ другимъ бревномъ. Уманск., Гайсин. у.у.
6) Желѣзный шипъ на мельничномъ валу. Мик. 480. Черниг. у.
7) Рыба: Aspro Zingel. Вх. Пч. II. 18. ум. чіпо́к, чіпо́чок, чо́пик, чопе́ць. (Харьк., Залюбовск.). В ба рилочку два напиточки, нема чіпочка, нема дірочки. Ном. заг. № 64.
---------------
II. Чіп
меж. = чіпа. Лохв. у.
Значення в інших словниках
- чопик — див. затичка; пробка Словник синонімів Вусика
- чопик — [чопиек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- чопик — ЧО́ПИК, а, ч. Зменш. до чіп¹ 1. Нове Пивце шуміло і мурчало, Що, бач, під чопиком йому душненько стало (Л. Боровиковський); Люда вмивалася біля мідного позеленілого вмивальника, в якому треба було натиснути знизу на чопик, щоб полилася вода (Л. Словник української мови у 20 томах
- чопик — чо́пик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- чопик — -а, ч. Зменш. до чіп I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- чопик — ЧО́ПИК, а, ч. Зменш. до чіп¹ 1. Нове Пивце шуміло і мурчало, Що, бач, під чопиком йому душненько стало (Бор., Тв., 1957, 186); Люда вмивалася біля мідного позеленілого вмивальника, в якому треба було натиснути знизу на чопик, щоб полилася вода (Перв., Дикий мед, 1963, 452). Словник української мови в 11 томах