1. Словник української мови в 11 томах

чопик

ЧО́ПИК, а, ч. Зменш. до чіп¹ 1.

Нове Пивце шуміло і мурчало, Що, бач, під чопиком йому душненько стало (Бор., Тв., 1957, 186);

Люда вмивалася біля мідного позеленілого вмивальника, в якому треба було натиснути знизу на чопик, щоб полилася вода (Перв., Дикий мед, 1963, 452).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чопик — див. затичка; пробка Словник синонімів Вусика
  2. чопик — [чопиек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  3. чопик — ЧО́ПИК, а, ч. Зменш. до чіп¹ 1. Нове Пивце шуміло і мурчало, Що, бач, під чопиком йому душненько стало (Л. Боровиковський); Люда вмивалася біля мідного позеленілого вмивальника, в якому треба було натиснути знизу на чопик, щоб полилася вода (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. чопик — чо́пик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. чопик — -а, ч. Зменш. до чіп I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. чопик — I. Чіп, чопа м. 1) Деревянная затычка у бочки. Узялась за чіп, щоб одіткнуть. Рудч. Ск. II. 151. П'яний, як чіп. Ном. № 11740. ходити до чопа. Пьянствовать, ходить въ кабакъ. Ном. № 11701. Словник української мови Грінченка