1. Словник української мови Грінченка

чуга

Чуга, -ги

ж.

1) Верхняя одежда у лемковъ: родъ суконной шинели, украшенной шнурками, съ пелериной, рукава зашиты и употребляются вмѣсто сумокъ, такъ какъ чуга носится только въ накидку. Гол. Од. 75, 76.

2) Верхняя одежда у галицкихъ верховинцевъ — родъ свитки безъ рукавовъ и воротника изъ косматаго сверху сукна. Гол. Од. 82.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чуга — Чу́га: — верхній чоловічий одяг у лемків [1] — грубий верхній одяг, сіряк [20] — сіряк, селянський одяг (у лемків) [III] — сіряк [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. чуга — ЧУ́ГА, и, ж., діал. 1. Верхній одяг у лемків: довгий плащ із великим коміром, пошитий із суцільних шматків доморобної тканини, довгі зашиті рукави якого слугують за сумки. Словник української мови у 20 томах
  3. чуга — чу́га іменник жіночого роду вид верхнього одягу діал. Орфографічний словник української мови
  4. чуга — Верхній одяг, плащ Словник застарілих та маловживаних слів
  5. чуга — -и, ж., зах. Вид верхнього одягу з довгим коміром у галицьких лемків, пошитого з суцільних шматків доморобної тканини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. чуга — ЧУ́ГА, и, ж., діал. Вид верхнього одягу з довгим коміром у галицьких лемків, пошитого з суцільних шматків доморобної тканини. Специфічним предметом лемківського верхнього одягу є чуганя, або чуга... Словник української мови в 11 томах