чуга
ЧУ́ГА, и, ж., діал.
1. Верхній одяг у лемків: довгий плащ із великим коміром, пошитий із суцільних шматків доморобної тканини, довгі зашиті рукави якого слугують за сумки.
Специфічним предметом лемківського верхнього одягу є чуганя, або чуга, – довгий до колін плащ із коричневого сукна з великим коміром, що спадав на плечі і правив за капюшон (з наук. літ.);
Ми побачили на стежці за двірцем купу людей згорблених, з клунками на плечах, в коротких не то плащах, не то чугах з білого, примітивно тканого овечого сукна і в повстяних капелюхах (І. Франко).
2. Верхній одяг у галицьких верховинців – щось на зразок свитки з кошлатої тканини, без рукавів та коміра.
Тепла чуга.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чуга — Чу́га: — верхній чоловічий одяг у лемків [1] — грубий верхній одяг, сіряк [20] — сіряк, селянський одяг (у лемків) [III] — сіряк [IV] Словник з творів Івана Франка
- чуга — чу́га іменник жіночого роду вид верхнього одягу діал. Орфографічний словник української мови
- чуга — Верхній одяг, плащ Словник застарілих та маловживаних слів
- чуга — -и, ж., зах. Вид верхнього одягу з довгим коміром у галицьких лемків, пошитого з суцільних шматків доморобної тканини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чуга — ЧУ́ГА, и, ж., діал. Вид верхнього одягу з довгим коміром у галицьких лемків, пошитого з суцільних шматків доморобної тканини. Специфічним предметом лемківського верхнього одягу є чуганя, або чуга... Словник української мови в 11 томах
- чуга — Чуга, -ги ж. 1) Верхняя одежда у лемковъ: родъ суконной шинели, украшенной шнурками, съ пелериной, рукава зашиты и употребляются вмѣсто сумокъ, такъ какъ чуга носится только въ накидку. Гол. Од. 75, 76. Словник української мови Грінченка