1. Словник української мови Грінченка

чудненький

Чудний, -а, -е

Странный, смѣшной. Семен Палій той був на все село чудний та дивний. МВ. ІІ. 21. Чудний як бублик: кругом об'їси, а в середині нема нічого. Ном. № 7828. Ой приснився королевичу чудний-дивний сон. Чуб. V. 771. ум. чудне́нький.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудненький — ЧУДНЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до чудни́й. Здається, мов і жалю їй більше не прибуло, а тільки робилась зо дня на день якоюсь чудненькою (Ганна Барвінок). Словник української мови у 20 томах