чудненький
ЧУДНЕ́НЬКИЙ, а, е.
Зменш.-пестл. до чудни́й.
Здається, мов і жалю їй більше не прибуло, а тільки робилась зо дня на день якоюсь чудненькою (Ганна Барвінок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чудненький — Чудний, -а, -е Странный, смѣшной. Семен Палій той був на все село чудний та дивний. МВ. ІІ. 21. Чудний як бублик: кругом об'їси, а в середині нема нічого. Ном. № 7828. Ой приснився королевичу чудний-дивний сон. Чуб. V. 771. ум. чудне́нький. Словник української мови Грінченка