1. Словник української мови у 20 томах

чудний

ЧУДНИ́Й, а́, е́.

1. Який викликає здивування; дивний.

Заснув. Снились якісь сни чудні (Марко Вовчок);

[Річард:] Та що се з матір'ю сьогодні, Белло? І ти якась чудна... (Леся Українка);

До обіду [Антін] спізнився, але ввійшов кроком легким і бистрим, з молодою лінією плечей і був як неприсутній. Марта помітила зміну. – Ти сьогодні якийсь чудний (М. Коцюбинський);

[Сергій:] Ти щось знаєш про Надійку? [Семен:] Чудний ти, що ж я можу знати про неї? (З. Мороз);

[Захарко:] Якась чудна у тебе сьогодня [сьогодні] балачка: з одного на друге перескакуєш, тільки докупи не збереш! (М. Кропивницький);

Якесь чудне почуття охоплює мене (П. Колесник).

2. Який викликає сміх; смішний.

Стоїть собі [цар], Голову понурив Сіромаха. Де ж ділася Медвежа натура? Мов кошеня, такий чудний (Т. Шевченко);

Та й чудний же він [отець Василь]. Як вирядиться було у нову свою халамиду (так він узивав), примаже височки оливою, візьме парасоль у руки – ну прямо реготатися з нього, та й тільки (Г. Хоткевич);

Хлопець знав дідову схильність до чудних слів (І. Багмут).

3. рідко. Те саме, що чуде́сний 2.

Слово – чудний дар природи (І. Франко);

Важкі роки пройшли над нами, і приємно тепер варити чудну сталь і згадувати наших бійців (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудний — (який вражає своєю незвичністю) дивний, дивовижний, розм.: чудернацький, (вигляд) химерний, (ще й смішний) кумедний. Словник синонімів Полюги
  2. чудний — Дивний, дивовижний, чудернацький, химерний, р. чудородний; (смішний) кумедний; пр.ЧУДНО, пр. ХИМЕРНО і п. ф. від ЧУДНИЙ; ід. чудасія та й годі. Словник синонімів Караванського
  3. чудний — див. дивак Словник синонімів Вусика
  4. Чудний — Чудовий Неправильно-правильно
  5. чудний — [чудний] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  6. чудний — чудни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  7. чудний — -а, -е. 1》 Який викликає здивування; дивний. 2》 Який викликає сміх; смішний. 3》 рідко. Те саме, що чудесний 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. чудний — ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  9. чудний — Чудни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. чудний — ЧУДНИ́Й, а́, е́. 1. Який викликає здивування; дивний. Заснув. Снились якісь сни чудні (Вовчок, VI, 1956, 239); [Річард:] Та що се з матір’ю сьогодні, Белло? І ти якась чудна… (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах