чудний
чудни́й
-а, -е.
1》 Який викликає здивування; дивний.
2》 Який викликає сміх; смішний.
3》 рідко. Те саме, що чудесний 2).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чудний — (який вражає своєю незвичністю) дивний, дивовижний, розм.: чудернацький, (вигляд) химерний, (ще й смішний) кумедний. Словник синонімів Полюги
- чудний — Дивний, дивовижний, чудернацький, химерний, р. чудородний; (смішний) кумедний; пр.ЧУДНО, пр. ХИМЕРНО і п. ф. від ЧУДНИЙ; ід. чудасія та й годі. Словник синонімів Караванського
- чудний — див. дивак Словник синонімів Вусика
- Чудний — Чудовий Неправильно-правильно
- чудний — [чудний] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- чудний — ЧУДНИ́Й, а́, е́. 1. Який викликає здивування; дивний. Заснув. Снились якісь сни чудні (Марко Вовчок); [Річард:] Та що се з матір'ю сьогодні, Белло? І ти якась чудна... Словник української мови у 20 томах
- чудний — чудни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- чудний — ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал. Словник синонімів української мови
- чудний — Чудни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чудний — ЧУДНИ́Й, а́, е́. 1. Який викликає здивування; дивний. Заснув. Снились якісь сни чудні (Вовчок, VI, 1956, 239); [Річард:] Та що се з матір’ю сьогодні, Белло? І ти якась чудна… (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах