1. Словник української мови у 20 томах

чудище

ЧУ́ДИЩЕ, а, с., рідко.

Те саме, що чудо́висько.

Для ящірки це величезне створіння [людина] було жахливим чудищем (О. Донченко);

Ніколи-бо не запримічаєш небезпек прихованих. Так, морське чудище кит, що плаває в морі-океані, завжди відчуває небезпечність високого крутого берега і, щоб не розбитися об нього, відпливає на глибини.. (П. Загребельний);

* У порівн. Білий димок, хвилюючись, здіймається догори понад чумацьким табором, що чорніє у пітьмі здоровими мажами, немов якесь дивоглядне чудище (М. Коцюбинський);

Краще б був не видирався. Бо дерева в його блідому сяйві, як заворожені чудища, стояли – причаїлися і кожний кущик при дорозі ніби живий у тьмяному зрадливому сяйві, ніби ворушився, ніби виходив на дорогу й ставав серед неї (Д. Бузько).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудище — див. страшило Словник синонімів Вусика
  2. чудище — чу́дище іменник середнього роду, істота чудисько рідко Орфографічний словник української мови
  3. чудище — -а, с., рідко. Те саме, що чудовисько. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чудище — СТРАХІ́ТТЯ (фантастична істота незвичайного, страшного, потворного вигляду), СТРАХО́ВИСЬКО, СТРАХО́ВИЩЕ, СТРАХ перев. мн., МОНСТР книжн., ЧУДО́ВИСЬКО, ЧУДО́ВИЩЕ рідше, ПРИМА́РА, СТРАХОВИ́ДЛО розм., СТРАШИ́ЛО розм., СТРАШИ́ДЛО розм., СТРАХОВИ́ДДЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. чудище — ЧУ́ДИЩЕ, а, с., рідко. Те саме, що чудо́висько. Для ящірки це величезне створіння [людина] було жахливим чудищем (Донч., І, 1956, 60); *У порівн. Словник української мови в 11 томах