1. Словник української мови Грінченка

чукати

Чукати, -каю, -єш

гл. Забавлять дитя, подбрасывая на рукѣ. Давай дитину підіймать і чукать. Мил. М. 37.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чукати — ЧУ́КАТИ, аю, аєш, недок., кого, розм. Те саме, що чуки́кати. З Опанасом їй було скрізь весело: співав і чукав її на колінах, і обидва реготались (Грицько Григоренко); Доки в закапелку господиня поралася біля вечері.. Словник української мови у 20 томах
  2. чукати — чу́кати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. чукати — -аю, -аєш, недок., перех., розм. Те саме, що чукикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чукати — ПІДКИДА́ТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ рідко) (різко кидати або піднімати вгору); ЧУКИ́КАТИ розм., ЧУ́КАТИ розм., ГУ́ЦАТИ розм., ГУЦИ́КАТИ розм., ГЕ́ЦАТИ (ГИ́ЦАТИ рідко) розм. (перев. дитину на руках або колінах). — Док.: підки́нути, гу́цнути, ге́цнути (ги́цнути). Словник синонімів української мови
  5. чукати — ЧУ́КАТИ, аю, аєш, недок., перех., розм. Те саме, що чуки́кати. З Опанасом їй було скрізь весело: співав і чукав її на колінах, і обидва реготались (Григ., Вибр., 1959, 153); Доки в закапелку господиня поралася біля вечері.. Словник української мови в 11 томах