чумацтво
Чумацтво, -ва
с.
1) Чумачество. Рудч. Чп. 220. Ходив чоловік у чумацтво. Мнж. 95. Ой хортуно небого, послужи мені немного: служила в чумацтві, служила в бурлацтві, послужи ще й у хазяйстві. Чуб. V. 524.
2) соб. чумаки. От вам, панове чумаство, на могорич. О. 1861. X. 23.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чумацтво — ЧУМА́ЦТВО, а, с. 1. Збірн. до чума́к 1; чумаки. Поки каша укипить, от чумацтво і розказує усяк, де хто ходив, що чував і що видав (Г. Словник української мови у 20 томах
- чумацтво — чума́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- чумацтво — -а, с. 1》 Збірн. до чумак 1); чумаки. 2》 Чумацький промисел; чумакування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чумацтво — Торгово-візницький промисел в Україні в XVI-XIX ст.; чумаки торгували переважно сіллю, яку везли з Чорноморського узбережжя, Криму і Галичини, а також рибою, хлібом та ін. товарами. Універсальний словник-енциклопедія
- чумацтво — Чума́цтво, -тва, -тву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чумацтво — ЧУМА́ЦТВО, а, с. 1. Збірн. до чума́к 1; чумаки. Поки каша укипить, от чумацтво і розказує усяк, де хто ходив, що чував і що видав (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах