1. Словник української мови у 20 томах

чумацтво

ЧУМА́ЦТВО, а, с.

1. Збірн. до чума́к 1; чумаки.

Поки каша укипить, от чумацтво і розказує усяк, де хто ходив, що чував і що видав (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ревнули сірі воли, до гробу йдучи за своїм господарем, рушило й чумацтво за возом – останню послугу дати вірному товаришу... (М. Коцюбинський).

2. Чумацький промисел; чумакування.

Нас було три брати; я – найменший, хлопчиком після батька остався. Середній одруживсь і покинув чумацтво (Марко Вовчок);

Братові було вже вісімнадцять років, як він умер, з Криму йдучи. І з того часу батько покинув чумацтво (Б. Грінченко);

У XVIII ст. на Україні дуже поширилось чумацтво – торгово-візницький промисел (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чумацтво — чума́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. чумацтво — -а, с. 1》 Збірн. до чумак 1); чумаки. 2》 Чумацький промисел; чумакування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. чумацтво — Торгово-візницький промисел в Україні в XVI-XIX ст.; чумаки торгували переважно сіллю, яку везли з Чорноморського узбережжя, Криму і Галичини, а також рибою, хлібом та ін. товарами. Універсальний словник-енциклопедія
  4. чумацтво — Чума́цтво, -тва, -тву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. чумацтво — ЧУМА́ЦТВО, а, с. 1. Збірн. до чума́к 1; чумаки. Поки каша укипить, от чумацтво і розказує усяк, де хто ходив, що чував і що видав (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  6. чумацтво — Чумацтво, -ва с. 1) Чумачество. Рудч. Чп. 220. Ходив чоловік у чумацтво. Мнж. 95. Ой хортуно небого, послужи мені немного: служила в чумацтві, служила в бурлацтві, послужи ще й у хазяйстві. Чуб. V. 524. 2) соб. чумаки. От вам, панове чумаство, на могорич. О. 1861. X. 23. Словник української мови Грінченка