1. Словник української мови у 20 томах

чумацький

ЧУМА́ЦЬКИЙ, а, е.

Прикм. до чума́к 1.

– Ой не клюйте, гайворони, Чумацького трупу, Наклювавшись, подохнете Коло мене вкупі (Т. Шевченко);

Еге, багато пригод знає чумацький отаман і не про одну виспівує йому, вимовляє голосна сопілка (М. Коцюбинський);

// Належний чумакові.

Дужі голоси вдарили чумацьку пісню (І. Нечуй-Левицький);

Білий димок, хвилюючись, здіймається догори понад чумацьким табором, що чорніє у пітьмі здоровими мажами, немов якесь дивоглядне чудище (М. Коцюбинський);

Пішли знову дні за днями, як ті чумацькі воли, – тихо, помалу (Панас Мирний);

Над чумацькою валкою кружляв у височині шуліка (Н. Рибак);

// Прокладений чумаками (про шлях).

Солі якраз по селах не стало, так Сердюки спряглися з гноївщанськими монахами і гайда чумацькими шляхами через усю Україну на Сиваш по сіль: там, мовляв, її скільки хочеш, даром нагребемо (О. Гончар);

// Такий, як у чумаків.

Пора прийшла – І службу відбула [Білочка], – За те чумацький віз оріхів наділили (Л. Глібов);

– А пшінце розкипіло та й добреньке. Коли б ще дав бог курятинку, а ще краще перепелятинку, то вже б справжнісінький чумацький був кулешик (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чумацький — [чумац'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  2. чумацький — чума́цький прикметник Орфографічний словник української мови
  3. чумацький — -а, -е. Прикм. до чумак 1). || Належний чумакові. || Прокладений чумаками (про шлях). || Такий, як у чумаків. Чумацький Шлях — див. шлях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чумацький — як (мов, ні́би і т. ін.) чума́цька во́ша, зі сл. велича́тися, пиша́тися і под., ірон. Дуже, надзвичайно. Він (пан Купа) бундючиться, величається мов чумацька воша супроти простих людей (О. Ільченко). Фразеологічний словник української мови
  5. чумацький — Чума́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. чумацький — ЧУМА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до чума́к 1. — Ой не клюйте, гайворони, Чумацького трупу, Наклювавшись, подохнете Коло мене вкупі (Шевч., II, 1963, 148); Еге, багато пригод знає чумацький отаман і не про одну виспівує йому, вимовляє голосна сопілка (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. чумацький — Чумацький, -а, -е 1) Чумацкій, принадлежащій, относящійся къ чумаку. Ой ти, жоно чумацькая, чом не робиш, тільки журишся? Чуб. V. 683. Пара волів чумацьких. Рудч. Чп. 101. 2) чумацька дорога, чумацький шлях. Млечный путь. Ком. І. 49. Словник української мови Грінченка