чумацький
як (мов, ні́би і т. ін.) чума́цька во́ша, зі сл. велича́тися, пиша́тися і под., ірон. Дуже, надзвичайно. Він (пан Купа) бундючиться, величається мов чумацька воша супроти простих людей (О. Ільченко).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чумацький — [чумац'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- чумацький — ЧУМА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до чума́к 1. – Ой не клюйте, гайворони, Чумацького трупу, Наклювавшись, подохнете Коло мене вкупі (Т. Шевченко); Еге, багато пригод знає чумацький отаман і не про одну виспівує йому, вимовляє голосна сопілка (М. Словник української мови у 20 томах
- чумацький — чума́цький прикметник Орфографічний словник української мови
- чумацький — -а, -е. Прикм. до чумак 1). || Належний чумакові. || Прокладений чумаками (про шлях). || Такий, як у чумаків. Чумацький Шлях — див. шлях. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чумацький — Чума́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чумацький — ЧУМА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до чума́к 1. — Ой не клюйте, гайворони, Чумацького трупу, Наклювавшись, подохнете Коло мене вкупі (Шевч., II, 1963, 148); Еге, багато пригод знає чумацький отаман і не про одну виспівує йому, вимовляє голосна сопілка (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- чумацький — Чумацький, -а, -е 1) Чумацкій, принадлежащій, относящійся къ чумаку. Ой ти, жоно чумацькая, чом не робиш, тільки журишся? Чуб. V. 683. Пара волів чумацьких. Рудч. Чп. 101. 2) чумацька дорога, чумацький шлях. Млечный путь. Ком. І. 49. Словник української мови Грінченка