чільце
Чільце́, -ця
с.
1) ум. отъ чо́ло.
2) Годъ женской головной повязки. Вх. Зн. 80.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чільце — ЧІЛЬЦЕ́, я́, с. 1. Зменш.-пестл. до чоло́ 1. Поцілувати в чільце. 2. Весільний головний убір дівчини. У фонді [музею] є численна збірка весільних вінків із Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької, Волинської та Київської областей. Словник української мови у 20 томах
- чільце — чільце́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири чільця́ Орфографічний словник української мови
- чільце — -я, с. 1》 Зменш.-пестл. до чоло 1). 2》 Весільний головний убір дівчини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чільце — Чільце́, -ця́ (зм. від чо́ло) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чільце — ЧІЛЬЦЕ́, я́, с. 1. Зменш.-пестл. до чоло́ 1. 2. Весільний головний убір дівчини. У фонді [музею] є численна збірка весільних вінків з Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької, Волинської та Київської областей. Словник української мови в 11 томах