чічка
Чічка, -ки
ж.
1) Цвѣтокъ. Шух. I. 184, 18. На його могилі четверті вже чічки процвітають: і білі, і голубі, і всякі. Федьк. Пов. 44. Ой зацвіла красна чічка. Гол. IV. 489.
2) — жовта = козельці, Ranunculus. Шух. І. 20. ум. чі́чечка. Гол. II. 762. см. чичка.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чічка — Чі́чка: — дика квітка [14] — квітка [22,I,IV] — польова квітка [36] — «Чічка» (з турецького čičik) пояснено: «квітка», хоч це лише польова, лісова, лугова квітка, тобто така, яка росте дико. Квітка, що не росте дико, на Бойківщині — «ружа». [MО,I] чічка (22, 499) – “квітка”; [ІЦ-2006] Словник з творів Івана Франка
- чічка — див. цвіт Словник синонімів Вусика
- чічка — ЧІ́ЧКА, ЧИ́ЧКА, и, ж., діал. Квітка. На дорогах продиралась між камінням трава, а на узбіччях синіли чічки і змагалися синявою з високим небом (В. Гжицький); * У порівн. – Сей хлопчик був мій одинак... три роки мав... як чічка... (І. Словник української мови у 20 томах
- чічка — чі́чка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
- чічка — чачка (чічка) квітка Словник застарілих та маловживаних слів
- чічка — -и, ж., зах. Квітка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чічка — КВІ́ТКА (частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинок та пелюсток навколо них; квітуча рослина), ЦВІТО́К діал., ЦВІ́ТКА діал., ЦВІТ діал., ЧІ́ЧКА діал.; КВІТ перев. у мн.; КОСИ́ЦЯ розм. (якою заквітчуються). Словник синонімів української мови
- чічка — ЧІ́ЧКА, и, ж., діал. Квітка. На дорогах продиралась між камінням трава, а на узбіччях синіли чічки і змагалися синявою з високим небом (Гжицький, Опришки, 1962, 20); *У порівн. — Сей хлопчик був мій одинак… три роки мав… як чічка… (Фр. Словник української мови в 11 томах