1. Словник української мови Грінченка

шавкати

Шавкати, -каю, -єш

гл. Ѣсть, издавая обычные при ѣденіи звуки. Ти собаку в хату впустила, чи що? Хто се тут шавкає? Драг. 166.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шавкати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  2. шавкати — ША́ВКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що ша́мкати¹. Батюшка ще довго говорив на цю тему, шавкаючи беззубим ротом (Б. Грінченко); Далеко внизу шавкає об пісок, налітаючи, море, свистить і шумить на березі та в повітрі (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
  3. шавкати — ша́вкати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  4. шавкати — -аю, -аєш, недок., розм. Те саме, що шамкати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шавкати — ШЕЛЕСТІ́ТИ (видавати, утворювати, викликати шелест), ШАРУДІ́ТИ, ШУ́РХАТИ, ШУРХОТА́ТИ (ШУРХОТІ́ТИ), ШЕ́МРАТИ (ШЕ́МРІТИ рідше), ШЕ́РХАТИ розм., ШЕРХОТА́ТИ (ШЕРХОТІ́ТИ) розм., ШЕРЕХТІ́ТИ розм., ШАМОТІ́ТИ розм., ШУШУ́КАТИ розм., ШУШУ́КАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. шавкати — ША́ВКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що ша́мкати¹. Батюшка ще довго говорив на цю тему, шавкаючи беззубим ротом (Гр., II, 1963, 71); Далеко внизу шавкає об пісок, налітаючи, море, свистить і шумить на березі та в повітрі (Ю. Янов., V, 1959, 117). Словник української мови в 11 томах