шамряти
Шамряти, -ряю, -єш
гл.
1) = шамрити. Харьк. у.
2) сумління шамряє. Совѣсть не чиста. Радіють всі; хиба той мовчав, в кого сумління шамряло, бо трясся, що й йому може доведеться. Св. Л. 297.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me