шамряти

Шамряти, -ряю, -єш

гл.

1) = шамрити. Харьк. у.

2) сумління шамряє. Совѣсть не чиста. Радіють всі; хиба той мовчав, в кого сумління шамряло, бо трясся, що й йому може доведеться. Св. Л. 297.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me