шапчина
Шапчи́на, -ни
ж. Шапка, плохая шапка. Желех.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шапчина — див. шапка Словник синонімів Вусика
- шапчина — ШАПЧИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що ша́пка 1, 2. Робітник був ще дуже молодий, утлий хлопець; відро було для нього тяжке, піт котився рясними краплями з-під низенької смушевої татарської шапчини на темне, мов бронзове, чоло (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
- шапчина — шапчи́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- шапчина — -и, ж., розм. Те саме, що шапка 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- шапчина — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич. Словник синонімів української мови
- шапчина — Шапчи́на, -ни; -чи́ни, -чи́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шапчина — ШАПЧИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що ша́пка 1, 2. Робітник був ще дуже молодий, утлий хлопець; відро було для нього тяжке, піт котився рясними краплями з-під низенької смушевої татарської шапчини на темне, мов бронзове, чоло (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах