шапчина
ШАПЧИ́НА, и, ж., розм.
Те саме, що ша́пка 1, 2.
Робітник був ще дуже молодий, утлий хлопець; відро було для нього тяжке, піт котився рясними краплями з-під низенької смушевої татарської шапчини на темне, мов бронзове, чоло (Леся Українка);
Шапчина з облисілого зайця не затуляє обох вух одночасно, а лише одне, і Антошик змушений час від часу натягувати шапку то на один, то на другий бік (М. Ю. Тарновський);
Стоїть ожеред соломи, я прямую до нього. Він насуплений, у білій сніговій шапчині (О. Копиленко);
Він аж тепер встиг розглядіти красуню .. Смугляве обличчя, облямоване чорною шапчиною пухнатого волосся, було повне жіночої приваби (Олесь Досвітній).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шапчина — див. шапка Словник синонімів Вусика
- шапчина — шапчи́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- шапчина — -и, ж., розм. Те саме, що шапка 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- шапчина — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич. Словник синонімів української мови
- шапчина — Шапчи́на, -ни; -чи́ни, -чи́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шапчина — ШАПЧИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що ша́пка 1, 2. Робітник був ще дуже молодий, утлий хлопець; відро було для нього тяжке, піт котився рясними краплями з-під низенької смушевої татарської шапчини на темне, мов бронзове, чоло (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- шапчина — Шапчи́на, -ни ж. Шапка, плохая шапка. Желех. Словник української мови Грінченка