шапчина

ШАПЧИ́НА, и, ж., розм.

Те саме, що ша́пка 1, 2.

Робітник був ще дуже молодий, утлий хлопець; відро було для нього тяжке, піт котився рясними краплями з-під низенької смушевої татарської шапчини на темне, мов бронзове, чоло (Леся Українка);

Шапчина з облисілого зайця не затуляє обох вух одночасно, а лише одне, і Антошик змушений час від часу натягувати шапку то на один, то на другий бік (М. Ю. Тарновський);

Стоїть ожеред соломи, я прямую до нього. Він насуплений, у білій сніговій шапчині (О. Копиленко);

Він аж тепер встиг розглядіти красуню .. Смугляве обличчя, облямоване чорною шапчиною пухнатого волосся, було повне жіночої приваби (Олесь Досвітній).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шапчина — див. шапка Словник синонімів Вусика
  2. шапчина — шапчи́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. шапчина — -и, ж., розм. Те саме, що шапка 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шапчина — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич. Словник синонімів української мови
  5. шапчина — Шапчи́на, -ни; -чи́ни, -чи́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. шапчина — ШАПЧИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що ша́пка 1, 2. Робітник був ще дуже молодий, утлий хлопець; відро було для нього тяжке, піт котився рясними краплями з-під низенької смушевої татарської шапчини на темне, мов бронзове, чоло (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  7. шапчина — Шапчи́на, -ни ж. Шапка, плохая шапка. Желех. Словник української мови Грінченка