1. Словник української мови Грінченка

шасть

Шасть

меж., выражающее нечаянное появленіе, быстрое движеніе, быстрый ударъ. Мнж. 96. Шасть, що Бог дасть. Ном. № 4278. Шасть батька в напасть, а діти по наймах. Ном. № 10378. І веселенька шасть у хату. Шевч. Шасть у комін рукою, та сажою помазала собі по під плеч'има. Мнж. 138. Він мене коли не коли ціпом улуче, а я його батогом тілько шасть та пошасть. Мнж. 115.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шасть — I (виг.) гульк, ник, плюсь, тиць, сусіль, тарарах, тарах, шарах, шелеп, шелесть, шелесь, шусть II див. тікати Словник синонімів Вусика
  2. шасть — ШАСТЬ, виг., розм. Уживається як пред. за знач. ша́стати і ша́снути. [Настуся:] Добре, тату... (І веселенька шасть у хату) (Т. Шевченко); – А ти, я бачу, жартівник, – говорить до нього Сазон. Словник української мови у 20 томах
  3. шасть — шасть 1 присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. шасть 2 вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  4. шасть — незм., розм. Уживається як присудк. сл. за знач. шастати і шаснути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шасть — ШАСТЬ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. ша́стати і ша́снути. [Настуся:] Добре, тату… (І веселенька шасть у хату) (Шевч., II, 1963, 190); — А ти, я бачу, жартівник,— говорить до нього Сазон. Словник української мови в 11 томах