1. Словник української мови Грінченка

шолопати

Шолопати, -паю, -єш

гл.

1) Ѣсть зерна (объ уткать).

2) Шуршать, шелестѣть. Миш шолопає. Вх. Зн. 82.

3) Рыться въ чемъ, перебирать что. Воробці.... шолопають на собі пірє. ЕЗ. V. 248.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шолопати — Шоло́пати: — шарудіти, шелестіти [9] Словник з творів Івана Франка
  2. шолопати — див. шуміти Словник синонімів Вусика
  3. шолопати — ШОЛО́ПАТИ¹, а́ю, а́єш, недок., діал. Човгати по чомусь, утворюючи шелесткі звуки. Холодна, суха рука шолопає у мене по лиці, потім по шиї й по грудях (І. Франко); // перен. Кидатися, тікаючи. Словник української мови у 20 томах
  4. шолопати — шоло́пати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  5. шолопати — -аю, -аєш, недок., діал. Човгати по чомусь, утворюючи шелесткі звуки. || перен. Кидатися, тікаючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шолопати — ШОЛО́ПАТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. Човгати по чомусь, утворюючи шелесткі звуки. Холодна, суха рука шолопає у мене по лиці, потім по шиї й по грудях (Фр., IV, 1950, 181); // перен. Кидатися, тікаючи. Словник української мови в 11 томах