1. Словник української мови Грінченка

шпувати

Шпувати, -шпую, -єш

гл.

1) Дуть съ силой, бурно. Зімою у нас добре буря шпує. Волч. у.

2) Волноваться, бушевать. В Італію ми не доїдем, бо море дуже щось шпує. Котл. Ен. II. 7.

3) Брызгать, вспрыскивать. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хорого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснуть її. Ном. № 13927.

4) Искать (объ охотничьей собакѣ). От уже почала шпувати: може зжене перепелицю або що. Брацл. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпувати — див. вирувати; лаяти Словник синонімів Вусика
  2. шпувати — ШПУВА́ТИ, шпую́, шпує́ш, недок., діал. 1. тільки 3 ос. Діяти, виявлятися з великою силою (про стихійні явища). Зимою у нас добре буря шпує (Сл. Б. Грінченка); В Італію ми не доїдем. Бо море дуже щось шпує (І. Котляревський). 2. Бризкати (у 3 знач.). Словник української мови у 20 томах
  3. шпувати — шпува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  4. шпувати — шпую, шпуєш, недок., діал. 1》 тільки 3 ос.Діяти, виявлятися з великою силою (про стихійні явища). 2》 Бризкати (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шпувати — БРИ́ЗКАТИ кого-що, чим і без додатка (обдавати, покривати бризками), ШПУВА́ТИ діал.; ПО́РСКАТИ чим і без додатка, ПИ́РСКАТИ чим і без додатка, ПРИ́СКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. шпувати — ШПУВА́ТИ, шпую, шпуєш, недок., діал. 1. тільки 3 ос. Діяти, виявлятися з великою силою (про стихійні явища). Зимою у нас добре буря шпує (Сл. Гр.); В Італію ми не доїдем. Бо море дуже щось шпує (Котл., т, 1952, 88). 2. Бризкати (у 3 знач.). Словник української мови в 11 томах